Ще до нашої ери люди прикрашали себе різноманітними предметами, які виготовляли з каменю, кісток, черепашок. Згодом зародилося мистецтво обробки дорогоцінних каменів і ювеліри почали виготовлення прикрас для аристократів. На сьогодні, таких аксесуарів незліченна кількість, а професія ювеліра залишається популярною та високооплачуваною. Iluchanyn розповість історію майстра з Луцька, чиї вироби надзвичайно цікаві та унікальні – Тараса Янюка.
Початок шляху
Як розповів ювелір, пов’язати своє життя з цією професію він вирішив випадково. Хоча зізнається, що завжди мав потяг до створення чогось прекрасного. Аби втілювати власні ідеї у реальність, Тарас Янюк розпочав навчання на різьбяра по дереву у Луцькому училищі будівництва та архітектури. Через деякий час йому запропонували спробувати вступити до Львівського навчального закладу на художню обробку металу. Ця ідея сподобалася молодому спеціалісту, а поєднання нового ремесла з різьбярством було досить цікавим. На жаль, тоді вступити пану Тарасу не вдалося і він продовжив навчання в обласному центрі. Наступного року йому все ж вдалося розпочати навчання у Львові, де окрім ковальства, майбутній майстер ознайомився з ювелірною справою. Каже, любов до цього йому прищепили кримські татари, які теж навчалися у цьому закладі.
Спочатку Тарас Янюк працював з міддю та латунню у гуртожитку, оброблювати золото не ризикував. Такий досвід вплинув не лише на вдосконалення навичок й техніки, а й допоміг отримувати додатковий заробіток. Першим виробом, який був створений молодим ювеліром, став браслет для сестри зі срібла.
Пригадує пан Тарас, як зароблені кошти та стипендію витрачав на необхідні інструменти для роботи. Частина з них використовується майстром й до цих пір.
Робота в Україні та за кордоном
Аби розпочати власне виготовлення, майстер спочатку працював у ремонті ювелірних виробів. Пригадує, як вирішив одночасно поєднувати дві справи: виконуючи ремонт та створювати прикраси. Проте така ініціатива не мала успіху. Ледь не того ж дня Тарас Янюк зрозумів, що краще займатися індивідуальними замовленнями у невеликій кількості. Адже є чимало часу, аби втілити задум у реальність у спокійній обстановці в майстерні.
Також ще одним місцем роботи стала сімейна майстерня у польській столиці. Декілька років луцький ювелір підтримував сімейний бізнес, адже власник зайнявся дещо іншою справою. Тарас Янюк зайнявся відновленням, створював вироби власноруч з дорогоцінних металів та, навіть, навчав цьому ремеслу їхніх дітей. За словами майстра, польські ювеліри ніколи не діляться власними секретами майстерності з іншими, якщо вони не є частиною родини. Згодом, з початком карантину, пан Тарас був вимушений повернутися до рідного Луцька.
Унікальні прикраси
За роки своєї роботи майстер виготовив чимало прикрас, серед яких:
- перстні і підвіски у стилі часів Київської Русі;
- ланцюжок з золота вагою 150 грамів;
- золотий кулон з дорогіцінним камінням у візантійському стилі;
- байкерський перстень з емблемою клубу.
Також є роботи Тараса Янюка, завдяки яким він став дуже відомим, а одна з них зберігається у Волинському краєзнавчому музеї.
Під час археологічних розкопок волинські науковці знайшли форму для виливання прикрас, а саме – давньоруської лунниці. Знахідка зберігалася у музеї, а після знайомства істориків з Тарасом вирішили спробувати відтворити прикрасу.
До слова, цей амулет носили на шиї, він передає світогляд та тісно пов’язаний з культом місяця. На прикрасі зображено зірки та два роги.
Більшість ювелірних виробів, створених Тарасом Янюком – тісно пов’язані з Луцьком.
Варто відмітити найвідоміші роботи:
- Підвіска у формі В’їзної вежі замку Любарта. Адже це – символ обласного центру, який одним з перших впізнається та запам’ятовується лучанами й гостями нашого міста;
- Кулон у вигляді “Волинянки” – легендарний автомобіль, який відомий серед українців не менше Луцького замку. Частина готових підвісок, за словами майстра, розміщена у Центрі туристичної інформації;
- Срібний браслет з зоображенням Кликуна. Ще один неофіційний символ міста, який може стати оберегом для власника. Першу таку прикрасу замовили у Варшаву, як подарунок до дня всіх закоханих;
- Срібна бруківка у натуральну величину. Цей виріб сам Тарас Янюк називає одним з курйозніших. Важить такий подарунок близько 500 грамів.
Також, зазначає ювелір, від початку повномасштабного вторгнення багато замовлень надходять саме на військову тематику.