3 Грудня 2022

Випробував струм на собі: біографія волинського винахідника електрофорезу Стефана Стубелевича

Related

Як розслабитися в умовах стресу: корисні поради лучанам

Сучасна людина кожного дня стикається з різними навантаженнями, які...

“Здали друзі з Шахтаря?” Історія нетверезого водіння В’ячеслава Шевчука, що зламала кар’єру тренера

В'ячеслав Шевчук, колишній футболіст донецького "Шахтаря" та збірної України,...

Кримчанин, що бився за “Волинь”: досягнення футболіста Сергія Сімініна

Вихованець Луганського спортінтернату марно тривалий час намагався пробитися до...

Share

Науковець Стефан Стубелевич відіграв світове значення у фізиці. Саме волинський фізик винайшов електрофорез. Він написав низку профільних підручників та праць. На початку XIX століття займався науковою роботою та викладав у навчальних закладах. Тоді вперше зумів чітко виокремити поняття «магнітне поле». Цей термін англійський дослідник електромагнетизму Майкл Фарадей запропонував лише в 1845 році, пише iluchanyn.com.

Навчання 

Майбутній винахід є уродженцем Володимира. Він народився 13 листопада 1762 року в збіднілій шляхетській родині. Жодної інформації в архівах щодо його рідних та близьких не збереглося. 

Першу освіту Стефан здобув у рідному місті. Юнак закінчив у 1770 році Володимирський базиліанський колегіум. Заклад в 1670 році заснували греко-католицькі монахи-василіани. Споруда функціонувала поблизу теперішнього собору Різдва Христового. Згодом він поїхав до Вільна, де вступив до вишу. 

Університетський курс закінчив у 1790 році зі званням доктора філософії та одразу після цього був призначений викладачем фізики у Віленській гімназії. За три роки знову досяг певного рівня. У 1793 році віцепрофесором (ад’юнктом) фізики ж у Віленському університеті.

На посаді ректора литовського вишу тоді працював Юзеф Міцкевич. Це дядько польського поета Адама Міцкевича. Волинян жив бідно, але у нього було головне – прагнення до знань. Фізик не тільки цікавився профільними науками, але вивчав історію Королівства Польського та Руси-України. Не залишав він й без уваги й фізіологію та анатомію людини, теорію музики, художньої літератури. Згодом він й сам почав викладати, оскільки здобув перемогу у 1797 році у відповідному конкурсі на посаду віцепрофесора кафедри фізики.

У вільний час Стефан й не забував про Волинь. Він приїжджав до Володимира. Саме у рідному місті зустрів свою майбутню кохану. Дівчину звали Олександра. Вона була родом із села Древині. Волинянка походила зі знатного православного роду. Закохані вирішили одружитися. Згодо вирушили до Вільна, адже на вченого чекали незавершені експерименти та досліди щодо впливу на біологічні організми електричного струму.

Навчальний етап відіграв досить суттєве значення, адже він отримував знання у найкращому виші тогочасної Європи – французькій Сорбонні. У 1802 році університет відправ його до закордонного відрядження для ознайомлення з новітніми успіхами фізики та постановкою викладання її в західноєвропейських вищих навчальних закладах. Стажувався у закладі відбувалося з 1802 по 1804 рік. Підвищував свою професійну кваліфікацію Стефан й у Німеччині та Австрії. Шість місяців йому довелося прожити й в Італії.   

У Парижі волинянин познайомився з багатьма видатними французькими вченими, оглянув музеї, лабораторії, бібліотеки, фізичні кабінети, слухав лекції найкращих професорів та ін. Паризьке гальванічне суспільство та академія наук прийняли його до своїх членів-кореспондентів (membres correspondns). До Вільна Стубелевич повернувся 1804 року і після приїзду відкрив в університеті публічний курс фізики. У 1807 році науковець отримав звання екстраординарного професора, яким і залишався до самої смерті 17 квітня 1814 року. 

Професійна діяльність  

Стефан Стубелевич завжди мріям використати свої знання у професійній діяльності та лікувати людей. Для створення експериментальних приладів він навіть випробовував дози струму на собі.

У відповідних дослідженнях йому допомагав доктор медицини Якуб Шимкевич. Фахівець вів щоденник та фіксував результати своєї роботи. Один із них датується 1801 роком. У майбутньому ці записи й підтвердили, хто насправді відіграв вплив у створенні методу електрофорезу. Саме волинянин випередив на шість років російського вченого.

Електрофорез, як медичну процедуру, на початку XIX століття починають знати саме завдяки Стубелевичу. Під час цього процесу лікувальну речовину накладають на прокладки електродів. Помірне електричне поле дозволяє організму поглинути через шкіру або через слизові оболонки. У такий спосіб відбувається вплив на паталогічні чи фізіологічні процеси в місці введення. Елелектрофорез застосовують у сучасній медицині, лікують рубці на шкірі, радикуліти, остеоартрози, інсульті, атеросклерози, гінекологічні хвороби, захворювання периферійної та центральної нервової системи.

Відзначили значні здобутки Стубелевича й у Паризькому гальванічного та академічного товариств. Представники королівського наукового навчального закладу в Гетинді та аграрно-економічного у Варшаві теж оцінили рівень фахівця. Лекціями фізика захоплювалися студенти та й колеги. Досліди з магнетизму, електростатики, оптики, механіки, гальванізму він організував на рівні найновіших досягнень науки того часу. Науковець написав підручник із фізики, став почесним членом кількох академій.

Нотатки 

У нотатках фізика вказано й період навчання, коли він перебував у інших містах, зокрема Падуї, Болоньї, Турині, Флоренції та Парижі, де здобував знання. Згодом ці записи Стефан опублікував. У столиці Франції наш земляк із захопленням слухав лекції всесвітньовідомих учених Ампера, Гей-Люссака, Коші. 

Він придбав наукову літературу та відсилав до Вільнюського університету наукову літературу й прилади. Наукова робота, як свідчать записи, розпочалася у 1804 році.

Інформація у щоденнику підтверджує, що волинянину не була байдужою доля України, яка була окупована російською імперією. 

Вулиця на честь винахідника – єдина подяка 

У місті над Лугою намагаються популяризувати вклад земляки у розвиток науки. На його честь назвали невелику вулицю. Все ж значна частина містян вважає, що цього недостатньо та незадоволена діями влади.

Пропонувалося назвати школу (луцький ліцей №21), як це було зроблено на честь математика Михайла Кравчука з ківерцівського села Човниця. Це вплине на сприйняття наступними поколіннями українців.     

У експозиції історичного музею імені Омеляна Дверницького у Володимирі представлено книгу Стефана Стубелевича. Її подарував Вільнюський університет. У закладі розташоване й аптечне приладдя, копії його рукописів. 

Друковані праці винахідника

Видатний волинський фізик помер 17 квітня 1814 року. Йому було лише 52 роки. Фундаментальну працю науковця «Вплив електрики на стан живих істот» видали посмертно. Все ж чимало робіт світ так й не побачив, адже рукописі не опублікували.

З його нечисленних робіт, головним чином з фізики, найбільш відомі: 

  • Sbior kratki pochatkow fisyki і Wplyw elektryeznosci naekono czyli teoryczny wyklad doswiadczeu і postrzezeu nad elektrycznoscia»; обидві видані вже після смерті С., перша в 1816 і друга – в 1819 році 
  • “Рапорт Стубілевича Віленському університету про свої заняття за кордоном”, “Періодичне твір”, 1804, № 5, стор 57. 
  • Encyklopodyja pows, Warszawa, 1867, s. v. 
  • S. Orgelbranda “Encyklopedyja powszechna”, Warszawa, 1903 s. v.
  • St. Kosminski, “Slownik lekarzow polskich”, Warszawa, 1883, стор 485. 
  • “Slowrnik naucny”, Praze, 1868
  • K. Estreicher, “Bibliografia polska XIX stolecia”, Krakov, 1878, tom IV.
  • “Місяцеслів” 1805, стор 251. 
  • “Адреса-календар” 1806, т, II, стор 389. Е. К. {Половцов} Стубілевич, Степан Зенонович ад’юнкт Вілен. унів., 1805-14 р. 
.,.,.,.