25 Червня 2022

Волинь у Першій світовій війні

Related

Як грати в автомати онлайн казино і залишатися в плюсі

Можливість грати в автомати онлайн казино гемблери з досвідом...

Як студент Луцького національного технічного університету винайшов інтерактивний рюкзак

Звичайнісінькі речі в руках комп’ютерних геніїв можуть перетворюватися на...

Історія створення Волинського краєзнавчого музею

Луцьк знаний своєю культурною спадщиною не тільки в Україні,...

Луцьк в легендах та міфах

Мешканці Луцька з гордістю розповідають туристам легенди та міфи,...

Діяльність ОУН у Луцьку та на Волині

Націоналісти у Луцьку та на Волині доклали неймовірних зусиль...

Share

Волинь опинилася в епіцентрі бойових дій під час Першої світової війни. Саме у межах сучасної області відбувалися активні позиційні протистояння. Особливо це стосувалося центральної частини регіону та Луцька.

Перша світова війна забрала понад 10 мільйонів життів. На той час вона виявилася найкривавішою за всю історію людства, враховуючи кількість жертв, пише iluchanyn.com.

Початок війни 

Перша світова війна розпочалася у 1914 році. У серпні з Волині, яку на той час контролювали війська російської імперії було організовано удари у бік український земель, що перебували у складі Австро-Угорської імперії. Відповідні з’єднання царська влада зосереджувала в районі Ковеля та Берестечка. Наступ виявився невдалим і армія російської імперії відступила на початку 1915 року, організувавши свої позиції по лінії Чорторийськ-Дубно. Саме така межа фронту вже спостерігалася на листопад-грудень. 

Найбільш драматичні події та активна фаза припала на 1916 рік. Саме тоді російський генералітет спромігся розробити не надто успішну, але масштабну операцію, яка у історичних згадках отримала назву “Брусилівський прорив”. Східна частина Волині стала однією з центральних територій, де відбулися протистояння між двома імператорськими арміями навесні та влітку 1916 року.

Перші бої у Володимирі 

У 1914 році боїв на Волині не було, але все же певні історичні документи фіксують прикордонні зіткненні між імператорськими арміями. Перша атака австрійців відбулася вздовж берегів річки Луга. Бої йшли й поблизу переправи в селі Заріччя.

У «Волинських єпархіальних відомостях» описали події 2-3 серпня 1914 року у селі Зимне. Австрійські війська напередодні наступу на Володимир не могли оминути цей монастир-фортецю. Захопити споруду так й не вдалося. Храм все ж зазнав частково руйнувань у наступних двох роках. 

На міському цвинтарі у Володимирі й досі розташована братська могила російських солдатів, загиблих 3 серпня 1914 року. На меморіальній плиті вказані прізвища 8 солдатів, які переважно мають українське походження: М. Нечай, М. Кравчук, І. Руснак, Д. Петрук. 

У 1930-х роках у цьому місці ще існувало Братське кладовище. У ньому були поховані 300 солдатів та офіцерів царської армії. Там також спорудили й братські могили австро-угорських солдатів та офіцерів. Загалом воїнів європейської армії було поховано 1300.

Австрійці у Луцьку 

За рік після початку бойових дій на території Луцька вже панувала австрійська влада. Це відбулося у вересні 1915 року. Під час першої хвилі боїв у головному місті Волині загинуло близько 50 людей. Кілька десятків будинків містян були пошкоджені. 

Лютеранська кірха постраждала найбільше, оскільки на її території та поблизу російські війська організували свої позиції. Фасад релігійної споруди зазнав руйнувань. Пошкодження отримали й кольорові вікна вівтаря. Також внаслідок бойових дій був повністю знищили орган.

Луцький вокзал виявився одним із головних місць, де тривали активні бойові дії. Місцеві пожежники всіляко намагалися зберегти будівлі. Особливо відзначився керівник луцької пожежної команди Михайло Снітковський. Завдяки його вмілим організаторським здібностям ніхто з команди не загинув. 

Австрійська влада розробила свої плани щодо подальшої інтеграції міста у структур імперії. Чиновники планували утворити магістрат Луцька польсько-єврейським. Відповідний склад міського уряду сформували у грудні 1915 року. Його представниками стали 12 християн-поляків та 12 юдеїв. Мова документів – німецька та польська.

Близьке розташування населеного пункту до лінії фронту негативно впливало на загальну ситуацію. Серед населення поширювалися хвороби та голод. Хліб і м’ясо вдавалося знайти тільки за дуже високою ціною, а від певного часу ці продукти й взагалі виявилися малодоступними.

Згодом у місті почалася епідемія тифу. Найкращі лікарі намагалися зупинити поширення зарази, утворивши Санітарний комітет. Місто поділили на санітарні зони. Фахівці навідувалися до будинків, стежили за рівнем чистоти та санітарними умовами, реєстрували хворих.

Для вирішення проблеми епідемії тифу військова адміністрація навіть запропонувала провести дезінфекцію мешканців у примусовому порядку. Усіх євреїв міста примусово роздягали, стригли і купали. На той час фактично понад 90% міста були євреями. Зрештою, епідемію тифу побороли.

Битва за Луцьк

Російські війська розпочали наступ на головне місто волинського краю з потужних артилерійських обстрілів. Загарбникам варто було здолати укріплення аби вийти на відповідні рубежі. 

Австрійці звели могутні лінії оборони та навіть відверто пишалися ними. У своїх дописах до світлин офіцери та солдати називали це зразком інженерного ремесла. Під час відповідних інспекцій лінію оголосили кращою, аніж на Заході (Західний фронт у Франції).

Навколо міста межа окопів поширювалася на 2-3 лінії, які були відокремлені на 5-8 кілометрів між собою. До 16 рядів звичайного колючого дроту та електризованого були встановлені поблизу. Сіні поля теж не були легкою перепоною. Бетонні споруди з кулеметами встановили на другій та третій лінії. Австрійці розташували свої позиції безпосередньо перед Луцьком та на лініях Колки–Софіївка (на півночі), Антонівка-Тростянець (за першою позицією). 

Масований артилерійський росіянами розпочався 22 травня. Загарбники знищували дротяні загородження, точки з кулеметами та окопи. Артилерійський вогонь був у кілька хвиль. Австрійські війська не готувалися до такого потужного артилерійського обстрілу. Деморалізація у підрозділах виявилася занадто високою. Під час першого періоду нищівного удару близько 200 тисяч австрійців потрапили до полону.     

Російські війська досить швидко просувалися до Луцька. Вже 24 травня LX корпус дійшов Гаразджі та Звірова. Згодом зайняли позиції на лінії Ківерці – Гуща. Шостий стрілецький полк зайняв Княгининок. Переправа відбувалася під страшним стрілецьким та артилерійським вогнем. Та все ж Луцьк поступово російські загарбники брали в кільце.

Під час вступу австрійських військ поблизу Луцьк перебував Карл I, останній імператор Габсбургів. До нашого часу дійшли й світлини з посадовцем. Фото підписані датою 31 серпня 1916 року.

Битва за Ковель

Центральна частина регіону також страждала від наслідків активних бойових дій. Райони на сході від Ковеля опинилися у епіцентрі подій, хоча саме місто не було задіяне як Луцьк. Важливий залізничний вузол все ж був однією з головних цілей російської армії. 

Найближчими до міста були колони, які зосередилися поблизу сіл Сокуль та Духче, але такі маневри виявилися невдалими. Пізніше командування російських сил назве необґрунтованим та навіть катастрофічним.   

На правому березі річки Стохід австрійські війська будували потужні укріплення. Німецькі війська згодом також долучилися до зведення захисних споруд. Самі ж російські солдати восени 1916 року називали укріпрайони потужними, а бої жахливими. У щоденнику прапорщика російської армії Костянтина Ананьева зафіксована відповідна згадка щодо періоду війни саме на берегах річки Стохід.     

Південна Волинь та битва поблизу Губина   

У південній частині Волині теж не було спокійно. На початковому етапі війни райони поблизу Берестечка та Горохова були серед тих, де розгорнулося протистояння австрійських військ.

Після того як наприкінці 2014 року місцевість заняли австрійці, російські підрозділи змогли повернути під свій контроль територію майже до Горохова, включно з Берестечком.

Поблизу села Губин відбулася одна з найбільших битв на південній частині Волині. Населений пункт розташований села Дубова Корчма, Шклинь та Угринів (колишній Горохівський район). Місцевість була болотистою та лісистою. Австрійцям ускладнювали риття окопів та спорудження фортифікацій численні горбки та рови. Відстань між позиціями супротивників іноді сягала всього лише 150 метрів.

Артилерійська підготовка розпочалася 15 липня 1916 року та була провальною. Російські війська зазнали краху під час наступу. Згодом за усіма напрямкам вони відступили. 

Економічне становище краю 

Війна вкрай негативно вплинула на статки мешканців регіону. На Волині швидкими темпами зростали ціни. Люди часто не могли придбати товари першої необхідності. Інфляційні процеси змушували людей у прямому сенсі виживати.  

Місцева влада видавали постанови щодо регуляції вартості продуктів та припинення спекуляцій. Встановлювалися норми цін на цукор, сіль, сірники, вугілля, мило, зернові. Окрім високих цін на продукти в Луцьку відчувалась гостра їхня нестача. Усі населені пункти на початку 1915 року відчували потребу у товарах першої необхідності. Продуктів не вистачало не тільки у Луцьку, але й у Володимирі, Дубно, Житомир, Ковель, Крем’янець, Рівне.

Присутність великої кількості військ на території регіону ускладнювало ситуацію. У зв’язку з цим виникали громадські об’єднання, завдання яких було сприяти постачанню продукції до військових формувань. Великі землевласники також були причетні до процесу формування необхідних товарів. Воєнні замовлення намагалися розподілити серед різних підприємств. Згодом й почали фіксувати протиріччя з особливими нарадами та їхніми районними відділеннями. Прифронтові міста потерпали від хаосу, а транспортування вантажів залізницею було досить проблематичною справою.  

Культурне збагачення Луцька за австрійського періоду  

Австрійці під час перебування у Луцьку залишили й певні зміни у культурних та соціальних сферах. Восени 1915 року шляхтянка Марія Любомирська з Лаврова виступила з масштабно ініціативою. Вона фундувала початкову школу при кафедральному костелі. Вже в березні в установу навчалося 100 дітей. На базі цієї школи також була утворено Товариство християнської благо чинності. Усім охочим щоденно видавали близько 30 обідів. Відомий пивовар Земан також був представником товариства. Поляки складали більшість членів благодійної організації. Їх на той час мешкало в Луцьку 7%. Австрійська влада все же певні заходи запроваджувала позитивні заходи й для різних категорій містян. Щомісячно надавали певну суму на благодійні цілі, яку далі розподіляв магістрат серед бідних християн та євреїв Луцька.

Австрійські митці також прибули до міста. Художники змальовували будинки, міські вулиці, а фотографи спеціального військового відомства фіксували міські вулиці, будинки. 

За часів австрійського панування деяким луцьким вулицям надали попередні назви, які були скасовані російською владою. Зокрема повернулися такі найменування: Бернардинська (зараз Градний узвіз), Домініканська (зараз Драгоманова), Кафедральна, Єзуїтська (ймовірно, це частина теперішньої Кафедральної), Садова/Паркова, Замкова.

Олика у воєнні роки 

Марія Малгожата Радзивіл-Потоцька (1875-1962), донька власника замку в Олиці, описала події, які відбувалися у місті та навколо нього. У мемуарах вона пригадала, що бачила велику кількість біженців. Люди прямували у різні напрямки. Особливо Малгожата звернула увагу, що зі східної Галичини місцеві прямували у бік Києва.         

Навколо міста також була чималі фортифікаційні укріплення. Окопи першочергово рили солдати російської імперії, але згодом під час відступу вони їх залишили. 

У Олицькому замку певний час організував роботу Серафимівський санітарний загін. Очолив групу швейцарець, єзуїт що перейшов у православ`я Александр Максимович дю Шайль.

На початок своєї діяльності обоз був укомплектований 25 санітарними двоколісними каретами. Також були й польові кухні та додаткові кінні екіпажі.

У підрозділі працювало четверо лікарів. Їхня діяльність була на безоплатній основі. Значна кількість сестер милосердя також була серед тих, хто надавав допомогу російським солдатам. Жінки часто були дружинами цих самих лікарів, а іноді й представляли сім’ї августішої крові.  

Останні роки війни 

На початку 1917 року фронт сформувався по річці Стохід й далі до Горохова у бік міста Броди. Саме по цій лінії було найбільше укріплень та фортифікацій. Австрійці налагодили потужну систему, яка дозволяла утримувати позиції. Росіяни так й не змогли просунутися далі. 

Для волинян Перша світова війни виявилася важким випробуванням. Протягом кількох років люди жили у екстремальних умовах. Кустарні майстерні та невеликі промислові підприємства зазнали великої шкоди. Місцеві мешканці також массово покидали свої оселі. Значна частина населення, яка проживала у Волинській губернії, була вимушена вирушити на Схід. 

Господарство Волині отримало значний удар, адже активні бойові дії не тільки пошкодили відповідні майстерні та сільськогосподарські фермерства, але й вплинуло на виробництво продукції. Продовольча криза тільки посилювалася та загострилася. Сільське господарство зазнало значних втрат, які були відчутні наступні десятиріччя.

В період з серпня 1915 по грудень 1917 року, за різними оцінками, загинуло щонайменше 350 тисяч солдатів та офіцерів багатонаціональних військових формувань імперських армій. На території сучасної Волинської області практично не збереглась і мала частина усіх військових поховань. Усі вони були знищені під час 45-річного панування радянської влади. Завдання прийдешніх поколінь зберігати пам’ять про загиблих та досліджувати історичні процеси.