Тетяна Яцечко-Блаженко провела дослідження та зробила сенсаційне відкриття. Волинська викладачка віднайшла чимало інформації щодо ікони з зображенням Ісуса Христа і тридцяти трьох хрестів, пише iluchanyn.com.
Реліквія отримала назву «Христос Боремельський» та нині перебуває під наглядом фахівців Музею Волинської ікони.
Сенсаційне відкриття
Тетяна Яцечко-Блаженко працювала над дослідженнями у Боремлі та отримала велику кількість інформації щодо ікони. На околицях селища й зараз можна зустріти зразки чудотворного образу, паперові гравюри. Раніше місцеві мешканці створювали списки для волинських парафіяльних церков.
Викладачка луцького вишу звернулася за допомогою до волинських храмів. Їй надали документи стосовно походження у польських довідниках. Згодом вона віднайшла відповідні дані про те, що ікона спочатку перебувала на території Італії, на віллі князів Д’Есте.
Тривала робота педагогині дала результати. Походження ікони було встановлено, а саме полотно відреставрували фахівці. Очевидно, що ікону вже можна назвати однією з візитівок нашого краю, тому можна очікувати нових відкриттів та невідомих історій його створення.
Історична реліквія
До рук французького імператора Наполеона полотно потрапило після завершення італійської кампанії. Він подарував ікону за бойові заслуги Вінценту Шептицькому, польському генералу. Так, ікона опинилася на Волині, оскільки на початку ХІХ століття він одружився з княгинею Констанцією Чацькою. Жінка проживала у родинному помісті на території Боремля. Портрет Ісуса Шептицький вирішив подарувати для місцевого костелу. Так полотно з Середземномор’я дісталося Волині.
У Боремлі святиня на тривалий час все ж не затрималася. У 1831 році розпочалося Велике польське повстання проти панування та свавілля російської влади. До протидії загарбникам долучилися родини Шептицьких та Чацьких. Повстання не отримало позитивного результату, а вельможі були покарані. Маєток у Чацьких конфіскували російські загарбники, а костел знищили.
Ікону врятували завдяки релігійним діячам. Її згодом знайшли у селі Лисин. Місцевий ксьондз старанно оберігав святиню. У своєму житлі він вирішив окрему кімнату надати саме під зберігання реліквії, оскільки знав про її магічну чудодійну силу. Яцечко-Блаженко зауважила, що у селі з появою ікони неодноразово фіксували випадки зцілення від хвороб місцевих жителів. Ці факти підтверджуються історичними хроніками та записами різних часів.
Варшавський архієпископ Зиґмунт Щенсний Фелінський, виходець з Волині, у своїх нотатках навів приклади сили реліквії. Він зазначав, що важкохвору доньку польської письменниці Єви Фелінської вдалося зцілити саме завдяки іконі. У дівчинки покращилося самопочуття, вона стала здоровою після кількох відвідин костелу і молитов.
Фонд Волинського краєзнавчого музею було поновлено 1988 році. Педагогиня Лариса Обухович виконала реставрацію полотна. Саме вона провела необхідну роботу стосовно історичної складової, зняла пізні записи ХІХ століття і відкрила оригінальний живопис 1776 року.
