9 Лютого 2023

“Волинь, сестра моя”: доля науковця Олександра Цинкаловського

Related

Як захиститися волинянам від переохолодження: поради місцевих лікарів 

Мороз взимку суттєво загрожує здоров'ю волинян, якщо не приймати...

Історія формування та успіхи Волинської обласної дитячої лікарні 

Медицина у Луцьку відома у напрямку допомоги дітям. Обласна...

Життя та діяльність хірурга Олександра Федорчука

Олександр Тимофійович Федорчук – відомий лікар-хірург із Волині. Фахівець...

Остання епідемія чуми на Волині у XVIII столітті

Чума у Європі виявилася катастрофічнішою за тривалі війни. Крізь...

Share

Учений-енциклопедист Олександр Цинкаловський відомий своєю діяльністю щодо вивчення волинського краю. Його знають як історика, археолога та етнографа. У нього був справжній науковий талант, пише iluchanyn.com.

Біографія 

Народився фахівець 9 січня 1898 року. Його родина має шляхетське коріння. Його бабця по матері відома дитяча письменниця – баронеса фон Вульф. Бабуся дослідника була учасницею російсько-турецької війни та загинула на Балканах.

Павло Нітецький, дідусь по матері, брав участь у польському повстанні 1863 року. Російська влада позбавила його дворянського титулу та земельного маєтку. Мешканці Володимира поважали фахівця за збір старожитностей. Майбутній вчений успадкував й неабияку цікавість до краєзнавства.

Навчався у Ковельській гімназії, де здобув початкову освіту. Згодом сім’я вирішила переїхати до Звягеля. Під час Першої світової війни Олександр Цинкаловський разом із родиною евакуюється до Тамбова, де почав навчання у казанській гімназії.

До України повертається після Лютневої революції 1917 року. У Звягелі родина зупиняється на тривалий час. У Житомирі Олександр почав проходити військову службу.  

У період з 1917 по 1920 рік він служив у армії УНР. Під час нетривалого існування самостійної української держави організував роботу кількох шкіл. Повернувся на Волинь після поразки визвольних змагань за відновлення української державності осів у Володимирі. Згодом працював у селі Осмиловичі. Олександр Цинкаловський був активним учасником  володимирської «Просвіти». Організовував він й фольклорні та етнографічні студії.

Олександр навчався й у Варшаві. Він згодом почав спеціалізуватися на християнській археології та церковній історії. На гуманітарному факультеті юнак знайомився з історією та розвитком місцевих музеїв й архівів. 

Шлях у науці 

Спілкувався й Цинкаловський з іншими українськими науковцями. Антоном та Олександром Коновалюками із села Білосток, Федором Леньо із села Боратин, що розташоване поблизу Луцька, Анатолієм Кревським із Торчина.

Польський археолог Влодзімєж Антонєвич сприяв працевлаштуванню фахівця до Державного археологічного музею у Варшаві. Згодом був делегований музеєм на Волинь. Досліджував археологічні знахідки та історичні пам’ятки на території Підляшшя та Полісся. Фахівець співпрацював із Національним музеєм та Митрополичим архівом, який розташований у Львові, а також Музеєм Наукового товариства імені Шевченка. Він знайшов рідкісні стародруки та документи, інші українські пам’ятки. 

Проявляв цікавість й до релігійної галузі, адже зустрічався з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким. Проводив розкопки й на території Зимненського городища, брав участь у відповідній археологічній експедиції.

Навчання згодом закінчилося. Ступінь магістра дозволив членом наукових організацій. По отриманні ступеня магістра, виконував функції представника наукових організацій. Зокрема у Польському археологічному товаристві та Науковому товаристві імені Шевченка у Львові.

Цинкаловського знають як автора наукових публікацій. Загалом такі статті можна зустріти на сторінках «Українського юнацтва», «Записок НТШ», «Нашого світу», «Життя і знання», польськомовного часопису Wiadomości archeologiczne. Ці роботи здобули досить високий рівень популярності.  

Напередодні початку Другої світової війни науковець очолює Волинський музей при Кременецькому ліцеї. Під час бойових дій до Варшави. У польській столиці працює керівником Волинського відділу Державного археологічного музею.

Авторство 

Олександр Цинкаловський не тільки займався дослідженнями, але й писав різні книги щодо подій з історії України. У своїх роботах приділяв значну увагу дослідженню Холма, Перемишля, Дорогочина та інших Червенських міст.

Тематика мистецтва також була однією з основних під час створення робіт автором. Він першим пов’язував творчість та життя видатного українського іконописця початку XVIII століття. 

Дослідник опублікував статті, які стосувалися діяльності церков на Волині та Галичині до монгольського нашестя та під час нього. Досліджував фахівець й архітектуру Грубешівщини та Лемківщини. Його цікавили різні релігійні споруди XV—XVIII століть у західній частині України.  

Картографія та гідрологія – науки, що потрапили у сферу інтересів науковця. Автор створив 12 мап Полісся та Волині. Він також займався укладанням бібліографії з відповідним аналізом зразків європейської літератури. Наукові результати щодо вивчення рідної Волині є досить суттєвими.   

Цинкаловський видав у 30-х роках XX століття значну кількість праць, які стосувалися церковної архітектури та загалом діяльності церков. В першу чергу роботи стосувалися релігійних споруд, розташованих у Володимирі.

Під час Другої світової війни частина його робіт була втрачена. Історик у повоєнний час віднови їх. Згодом автор опублікував втрачені рукописи, які ретельно збираючи їх у приміщеннях бібліотеках європейських університетів.

Науковець ретельно досліджував Стару (історичну) Волинь. До її складу, як відомо, 

входили сучасні Волинська, Житомирська, Рівненська, частково Тернопільська та Хмельницька області. Для кращого пізнання історії фахівець часто ходив пішки, щоб отримати більше інформації. Олександр Миколайович увічнив населені пункти, яких немає на мапі та вказав у двотомному словнику під назвою «Стара Волинь і Волинське Полісся». Цю працю видали у Канаді вже по смерті автора. У  фундаментальній роботі йому вдалося описати понад п’ять тисяч історичних об’єктів. 

Археолог знайшов у поліському селі Сераховичі човен, у якому були скарби римських срібних монет. Він безкорисливо передав їх до музею. Це ще раз підтверджує те, що для нього творчість була головною метою у житті. 

Вчений визначив, що Волинь був регіоном, який активно торгував та налагодив комунікацію з римськими колоніями у Північному Причорномор’ї. Завдяки його дослідженням з’ясувалося, що Прип’ять і її притоки слугували торгівельними шляхами (на цій території саме й виявлені цінні археологічні знахідки).

Останні роки

Особисті риси Олександра Цинкаловського відрізняли його від інших. Виняткова чесність – головна його перевага над іншими. У професійній діяльності він дотримувався принципу чесності. Під час розкопок науковець не привласнив жодної цінності. До людей він завжди ставився з повагою. Олександру було непросто спостерігати за падінням рідної культури. Фахівець намагався зарадити нищення історичних пам’яток. Для цього він використовував свою працю. Фахівець часто писав, що йому небайдуже збереження історичних пам’яток на Волині. Він усіляко намагався зберегти їх.  

Цинкаловський – невтомний дослідник Волинського краю. Завдяки йому зберегли значні артефакти. 

Після початку війни на території Варшави, втік з міста. У 1952 році він повернуся до Польщі, де оселився у Кракові. Він все частіше займався археологією і публіцистикою. 

Помер дослідник волинського краю у Кракові. Він похований на Вольському православному цвинтарі у Варшаві. Прощання з українським істориком відбулося  19 квітня 1983 році. Його останніми словами були: «Волинь, сестра, додому… Я дуже сумую за тобою, а ще більше – за Україною…»

.,.,.,.