Іван Романович Вихованець – відомий український мовознавець, перекладач. Його також знають як науковця та автора численних книг. Він видав й шкільні підручники для вивчення української мови, які використовуються у закладах загальної середньої освіти, пише iluchanyn.com.
Біографія
Народився Іван Романович Вихованець у селі Колосова на Тернопільщині 9 жовтня 1935 року. Навчався у Львівському університеті, який закінчив у 1959 році.
Згодом почалася робота в Інституті мовознавства АН УРСР, яка тривала 20 років. Це відбулося у період з 1967—1987.
Напередодні розпаду Радянського союзу фахівець працював у Луцькому педагогічному інституті завідувачем кафедри української мови. Завдяки своїй роботі отримав визнання в українському суспільстві. У 1984 він вже був доктором філологічних наук, а професором – з 1989.
З 1992 року Іван Романович працює кореспондентом HAH України. Загалом у структурі з 1991 року. Займався вивченням історії та граматики української мови.
У Волинському національному університеті також відзначили його роботу. З 2002 року фахівець отримав звання почесного професора вишу.
Наукова діяльність
Морфологія та синтаксис української мови – головні напрямки зацікавлень Івана Вихованця. Також він цікавився культурою рідної мови та загальним мовознавством.
У його творчому доробку досить значна кількість різноманітних наукових праць. Серед них можна відокремити науково-популярні книжки про рідну мову під назвою «У світі граматики» (1987) та «Таїна слова» (1990).
Іван Романович також є одним з укладачів «Словника української мови». Видання опублікували у 70-80-х роках. У 1973 році вийшов словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос».
Займався Вихованець й перекладами. У галузі художніх перекладів працював досить ефективно. Він є одним з авторів енциклопедії «Українська мова». Видання опубліковані у 2000 та 2004 роках. Здійснив й певні художні переклади з білоруської мови.
Багатьом науковець запам’ятався певними фаховими роботами, які стосуються публікацій щодо української мови та змін, які стосувалися певних особливостей. Поступово його монографії ставали популярнішими. Відбувалася це все ж у вузьких колах, де для обговорень збиралися фахівці.
“Теоретична морфологія української мови”
Сучасне мовознавство пропонує розмаїття граматик. У них різні підходи до вивчення граматичної системи. Відповідні дослідження, які проводилися тривалий час (з 70-х рр. XX ст. – початку XXI століття) засвідчують активну роботу над затвердженням засад новітньої граматики. Саме Іван Вихованець разом із Катериною Городенською, кореспонденткою НАН України, працював над створенням «Теоретичної морфології української мови», яка виявилася фундаментальною.
Автори, коментуючи свій внесок у спільну справу, зазначили, що спостерігаються значні зміни, оскільки Україна звільнилася від колоніального гніту, що дозволило розвиватися. Це й відповідно й актуалізувало завдання стосовно створення теоретичної граматики, побудованої у певних складових, зокрема в національно-культурних вимірах. Відбулося вивільнення від ідеологічних догматів тоталітарної доби. Згодом негативних тенденцій вдалося позбутися.
Потреба у теоретичному описі, який базується на відмінних рисах традиційної морфологічної проблематики засадах, виявився досить необхідним. У спадок сучасним поколінням фактично перейшли інертні російські імперські підходи стосовно розв’язання мовних питань. Це стосується виразних проявів лінгвістичного ізоляціонізму, оскільки тривалі роки фактично будувався мовний бар’єр, який нав’язували російські загарбники. така ситуація завдавала шкоди нормальному розвитку українського мовознавства.
Такі суттєві зовнішні фактори впливали на рівноправний процес входження до світової
лінгвістики. У книзі представлено певні реалізовані завдання – оборона природної (не спотвореної) стихії українського слова та теоретичні пошуки в галузі граматики. Автори анонсували оригінальний розгляд цілісність концепції граматичного ладу української мови та мовних явищ. У 2005 році вони отримали академічної премії імені О. О. Потебні в галузі мовознавства.
Фахівці добре знають академічну граматику української мови, але потребують додаткових знань у цій галузі. Ця робота представлена для викладачів, мовознавців, вчителів та студентів філологічних факультетів. Фактично жодне серйозне наукове дослідження у цьому напрямку не могло надати вагомих позитивних результатів. У книзі узагальнені здобутки української граматичної думки. Модна й віднайти особливості розвитку граматичної теорії, а також запропоновану функціональну для аналізу частиномовних класів.
Синтаксична концепція дозволяє провести відповідний аналіз частиномовних класів, слів-морфем та слів-речень. Відповідні морфологічні категорії та синтаксичні концепції також були у полі зору автора. Науковець досліджував взаємодії частиномовних переходів. Відбувалося вивчення й морфологічних та семантичних ознак за частинами мови.
«Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія»
Представники НАН України зуміли детально проаналізувати процес розвитку української мови. Мовознавці зробили висновок, що мовна практика у вищій та середній загальноосвітній школі у нашій державі потребує нового та цілісного підходу. Це стосується щонайповнішого опису морфологічної системи. Відповідний розвиток дозволив би узагальнити напрацювання науки у вищих навчальних закладах. Сучасна граматика отримала б усі відповіді на питання.
Над виданням працювала ціла низка провідних науковців. Серед них – Іван Вихованець, Катерина Городенська, Світлана Соколова, Анатолій Загнітко. Ця книга адресована широкій читацькій аудиторії. Викладачі, студенти, учнів, а також усі охочі отримають можливість пізнати морфологічну будову нашої державної мови.
Результати праці отримали ґрунтовний опис структури та морфології української літературної мови. Читач зможе дізнатися особливості функційно-категорійної граматики. Це дозволило поширити працю серед значного прошарку населення, часто досить далекого від вивчення та детально дослідження різноманітних мовних особливостей.
У цій роботі Вихованець запропонував категорії лінгвоукраїністиці концепції функційно-категорійної граматики. Створення навчального курсу морфології представлено в описі морфологічної системи та структури сучасної української літературної мови. Висновок роботи передбачає подальше дослідження характеристики частиномовних і нечастиномовних класів одиниць, відповідних їхніх морфологічних категорій.
Діяльність Івана Вихованця значно вплинула на вивчення української мови. Фахівці регулярно повертаються до його досліджень та висновків, які допомагають з’ясувати особливості відмінювання (для словозмінних) і творення, а також дізнатися більше подробиці щодо створення та розвитку різних концепцій. Очевидно, що й надалі читачі дізнаються нові подробиці щодо діяльності науковця, адже достатньо значна кількість праць не є достатньо висвітлено та представлено на широкий загал.
