Кожен лікар має право відмовитись від пацієнта за певних обставин. Однак, пацієнт не може залишитись без лікарської допомоги. Про усі особливості відмови далі розповідає “Я-лучанин“.
У Кабінеті Міністрів надали інформацію про те, згідно з якими причинам лікар може відмовитись від пацієнта та як це має бути оформлено.
За яких обставин лікар може відмовитись від ведення пацієнта?
У разі, якщо пацієнт не виконує усіх рекомендацій щодо лікування, профілактики, обстеження захворювань, то лікар повинен зафіксувати усі порушення зі сторони пацієнта. Якщо ж загальний стан хворого задовільний і його життю та здоров’ю нічого не загрожує, то відмова та відповідна заява мусить надійти до керівника медичного закладу.
До прикладу порушенням у лікуванні вважатиметься:
- несвоєчасний прийом лікарських засобів;
- пропуск запланованого візиту;
- явка до лікаря у стані алкогольного\наркотичного сп’яніння;
- “втеча” зі стаціонарного лікування;
- відвідування роботи у разі заборони лікаря.
Усе це лікар повинен буде зафіксувати у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а у графі «Примітка» перераховуються види порушень. Також, уся інформація у повному обсязі описуватиметься в картці амбулаторного хворого.
Також, до причин, які можуть спричинити відмову лікаря від подальшого введення пацієнта належить й порушення правил у лікарні. До прикладу куріння у медзакладі, або ж порушення режиму тиші тощо. Тут лікар діятиме так само, як і у першому випадку: фіксує, пише відповідну заяву та звертається до керівника медзакладу. Адже, усі правила лікарень, поліклінік затверджуються головним лікарем і їх порушення означатиме недотримання правил відвідування медзакладів пацієнтом. Втім, в таких випадках життю та здоров’ю пацієнта також не повинно нічого загрожувати.
Адже, якщо пацієнт відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим, то лікар не несе відповідальності за його життя та здоров’я. Власне, у випадках, коли у лікарні немає певного обладнання, або медикаментів для ефективного лікування хворого, він може направити його до іншого медзакладу.
У яких випадках лікар не може відмовитись від лікування хворого?
Втім, є й такі обставини за яких лікар повинен лікувати хворого і ні у якому разі не може йому відмовити. Зокрема, це стосується невідкладних випадків, загрозі життю людини, або ж її здоров’ю. У такому разі медики повинні надати кваліфіковану допомогу без згоди людини, або ж її представника.
Відтак, лікар не може відмовити у лікуванні хворого, якщо:
- він розуміє, що у разі відмови, пацієнт отримає тяжкі наслідки. Власне, це порушення карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років;
- він розуміє, що така відмови призведе до смерті пацієнта, або ж інших тяжких наслідків. Така відмова карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Також, слід зауважити що Кримінальним кодексом України карається й неналежне виконання професійних обов’язків зі сторони медичного працівника, або ж фармацевта.
У яких випадках лікар може відмовитись від підписання декларації з пацієнтом?
За наказом МОЗ України від 19.03.2018 № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» відомо, що лікар може відмовитись від пацієнта, як ми вище зазначали, у разі, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД. Але, за умови, якщо життю пацієнта нічого не загрожуватиме.
Також, ще однією причиною у відмові підписання декларації лікаря може слугувати набрана кількість пацієнтів. Адже, згідно з наказом МОЗУ № 503 існує оптимальна кількість пацієнтів на одного лікаря. Зокрема, на терапевта приходиться 2 000 декларацій, на сімейного лікаря – 1 800 декларацій, а на педіатра – 900. Відтак, якщо ж лікар вже підписав необхідну кількість декларацій, він може відмовити усім наступним охочим, які не встигли цього зробити. Однак, у таких випадках пацієнт не може залишитись без лікаря, йому слід буде обрати іншого терапевта чи педіатра, який матиме вільні декларації. Хоча, із січня поточного року, лікарі мають можливість оформити більше число декларацій, аніж затверджує МОЗ. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти.
У яких випадках лікар НЕ може відмовитись від підписання декларації?
Є й ті причини, які не можуть слугувати відмовою лікаря від підписання декларації з пацієнтом. Вони рахуються не об’єктивними. Зокрема, до переліку таких обставин належать:
- відмова через місце реєстрації. Згідно з правилами підписання декларацій, пацієнт може обрати собі лікаря з будь-якої поліклініки, не залежно від місця проживання чи реєстрації;
- через особистісні характеристики пацієнта, а саме: вік, стать, статус, матеріальне становище тощо. Звичайно, лікар не має права відмовити пацієнту, через свої особисті побоювання. Єдиним винятком слугує той випадок, коли люди хочуть підписати декларацію дитини з терапевтом, а свою – з педіатром. У таких випадках слід чітко розібратись, який лікар і за що відповідає.
- через історію хвороби пацієнта. Навіть, якщо у картці хворого зазначаються важкі форми захворювань, або перенесені важкі хвороби, лікар не має права відмовити такому пацієнту, адже це порушення нормативно-правових актів та етичного кодексу лікаря.
- через те, що пацієнт не має паспорта. Для підписання декларації можна скористатись іншим документом, який підтверджує законність перебування людини на території України.
