2 Червня 2023

Незряча лучанка вяже рукавиці бійцям на Схід

Related

Як визначити момент, коли батарея лептопа потребує заміни?

Дуже часто параметри стану акумулятора (залишкова ємність, кількість пройдених...

Кальян і медитація: як поєднати кальян і практику медитації

Кальян, також відомий як кальян або водяна трубка, був...

Особливості бензинового генератора

Бензиновий генератор є апаратом резервного джерела електроживлення. Основний двигун...

Недоліки та переваги розумного пилососа

Розумний пилосос призначений для автоматичного прибирання оселі. Це незамінний...

Перші успіхи у війні з росією: як волинський школяр створив робота “Миротворця” та зацікавив “Правий Сектор”

Владислав Голечко, учень ковельського ліцею, завдяки винаходу став відомим...

Share

Війна на Сході триває вже шостий рік. Спочатку військових забезпечували усім необхідним волонтери та небайдужі. Зараз державне забезпечення стало кращим, однак українці все одно намагаються допомогти солдатам, які захищають нас на Луганщині та Донеччині. Далі на iluchanyn.

Так, лучанка Валентина Мазурик попри свою недугу – відсутність зору – все одно намагається докласти і свою частку у майбутню перемогу. Два роки тому жінка ще й не чула.

У 2014 році , як розповідає, вона почала вчитися в’язати. Уже на 2015 рік відправила на Схід першу партію в’язаних рукавичок для наших військових. Про це повідомляє ВолиньUA.

От і зараз вона завершила чергову партію рукавиць – двісті п’ятдесят пар. Загалом за всі роки жінка відправила через капеланів Луцька  2100 пар.

Як жінці вдається в’язати

Рукавички з посланнями Валентина в’язала з початку року. Враховуючи, що зими останнім часом малосніжні, компонувала кольори так, щоб вони підходили військовим залежно від місця несення їхньої служби. Розміри теж є різні. Є рукавчики для роботи, щоб мати вільні пальці.

Як розповідає сама Валентина Мазурик, в’яже по 12 і по 14 годин, практично весь час, скільки можна.

Клубки ниток їй розкладають зрячі люди, а далі на дотик вона знає, де і що лежить.

Жінка розповідає, що хоче, аби війна швидше закінчилася. На її думку, якщо кожен буде робити хоч щось, то може і швидше закінчиться війна. Дехто питає, чи це її улюблена робота. Валентина Мазурик каже:  тільки війна кінчиться, більше не буду брати в руки шпиці та нитки.

Як розповів протоієрей Олександр Вронський, рукавиці будуть направлені в 204-ту бригаду тактичної авіації імені Олександра Покришкіна, де наші воїни-льотчики несуть службу. Як додає капелан, ці рукавиці будуть зігрівати не тільки руки, а й і душу.

Попереду зима, а на вулицю пані Валентина виходить дуже рідко. На місцевості теж орієнтується на дотик. Її прагнення – щоб рукавички стали в нагоді кожному, хто захищає Україну. Додатково передала ще й пару валянків.

Частину рукавичок волонтерка через капелана передала і військовим Луцького прикордонного загону.

Як зазначив представник Луцького прикордонного загону Петро Жовнич, будь-яка допомога жителів дуже позитивно сприймається. 

Рукавички віддадуть тим, хто буде їхати на ротацію на Схід. Рукавиці змодельовані так, щоб відкритими пальцями було краще рухати, а за потреби можна їх сховати і нагріти. Пані Валентина каже, що готова в’язати військовим рукавички на замовлення.

.,.,.,.